@#/_/klong chen snying thig rtsa pod/ ri chos zhal gdams ngo mtshar rgya mtsho/ Океан настов по затвору (085,128,421)

| Втілення всіх величних Будд,
| Співчутливий володар Падмасамбхава,
| Сядь на короні моїх темно-синіх локонів
| І наділи мій розум благословенням.

Слухайте, всі віруючі, хто дотримується самаї та прагне духовної практики з глибини своїх сердець. У цій безпочатковій і безкінечній самсарі зерна поганої карми підкорили вас впливу скверних обставин. Усі ваші думки зводяться до переживань страху й страждань. Істоти шести світів змушені переживати це безперервно, як ув’язнені, замкнені в темниці. Якщо у вас зараз з’являється хвороба, депресія чи небажана ситуація, ви починаєте панікувати, впадаєте у відчай і паранойю, і весь світ уже не милий. А як вам сподобається зазнавати мук трьох нижчих світів? На жаль, єдиний вихід із цих страждань полягає в реалізації абсолютної мети вищої Дхарми.

Ви можете заявляти, що «явища ілюзорні», і роз’їжджати на машинах (в оригіналі «на конях»), пити пиво й віддаватися розвагам, а ввечері прийняти релігійне вбрання, прочистити дихання як коваль, що продуває міхи, і подзвонити у свій дзвіночок і барабанчик. Таким чином ви точно не досягнете Просвітлення.

Причина блукання в самсарі — це чіпляння за своє «Я». Як сказано в «Посланні Другу»:

| Усі пристрасті обертаються загибеллю, подібно до плоду Кімба, — сказав Всемогутній.
| Їх слід залишити, бо ці кайдани скувають усіх істот у темниці самсари».

Щодо чіпляння за «Я», то ви відкладаєте практику Дхарми через прив’язаність до своєї країни, дому, багатства й володінь. Коли ви знаходите голку з ниткою, то славите бога, а якщо втрачаєте ручку чи шнурки, то тут же падаєте духом. Такі зовнішні прояви егоїзму. До внутрішніх проявів можна віднести сприйняття майстрів своєї традиції як божеств, а всіх інших як демонів, а також думки типу «Чим я гірший за Будду Шакьямуні?», що є наслідком відсутності самокритики. До таємних форм егоїзму належать речові чіпляння під час стадії розвитку, концептуальне обрамлення стадії завершення, упередженість у практиці співчуття чи твердження, що всі речі пустотні й позбавлені незалежної природи, супроводжувані чіплянням за природу самої пустоти, аналогічним тому, як красуня з помутнілим сприйняттям одержима своїм тілом, а також думки типу «Навряд чи хтось досяг мого рівня медитації, тому я не повинен ні з ким консультуватися...». Якщо так, то ваше життя пройде марно. Я дам вам одну пораду — якщо ви рішуче відкинете прив’язаності до своєї країни, багатства й майна, то половина Дхарми буде автоматично реалізована.

Коли я вступив у врата абсолютного вчення, моя здатність відкинути егоїзм як плювок у пил дозволила захопити цитадель природного стану. Навколо мене зібралося багато учнів, і я став приносити користь іншим завдяки моїй мотивації та безмежним вченням. При собі я тримав лише предмети першої потреби й не виправдовувався, що «мені знадобиться це майно трохи пізніше» чи «мені це буде потрібно, якщо я захворію чи помру». Таким чином я не обтяжував себе турботами про засоби на прожиток у майбутньому, роблячи підношення Трьом Скарбам, викуповуючи спійманих тварин, допомагаючи практикуючим і подаючи нужденним біднякам. Я не витрачав підношення від живих і мертвих людей на непристойні цілі й не накопичував їх подібно до бджіл в вулику. Оскільки при мені ніколи не було великого стану, я не відчував збентеження перед відвідувачами.

Пам’ятайте, ми всі помремо. Оскільки Дхарма вільна від упереджень, підтримуйте чисте сприйняття щодо кожного (практикуючого). Якщо ви дослідите всі традиції вчення Будди, то всі вони глибокі по-своєму. Мене ж цілком влаштовує погляд Великого Завершення (Дзокчен), і всі корінні падіння зникли в просторі.

Створіть міцну основу з попередніх практик і не нехтуйте ними, кажучи, що все пустотне, втрачаючи поведінку в погляді. Щодо основної частини практики, то її слід здійснювати в усамітненому незнайомому місці, де вас супроводжуватиме лише усвідомлення та обітниця підтримувати безперервний потік природного стану. Якщо до вас дійдуть добрі чи погані новини, що провокують страхи й надії, не ставтеся до них серйозно, не відкидайте їх і не приймайте за істину — будьте як мрець, якому можна сказати що завгодно.

Розмірковуйте про трудність здобуття людського життя, про рідкість зустрічі з Дхармою та істинними Вчителями. Думайте про вразливість до демонів, про смертність усіх живих, про муки й пригніченість обивателів. У вас повинно з’явитися таке ж відразливе ставлення до самсари, яке хворий на жовтяницю відчуває до жирної їжі. Якщо ви не пам’ятатимете про це, то з доброю їжею, великодушним спонсором, теплою одежою, зручним місцем і приємними бесідами ви лише підготуєте себе до мирського життя. Таким чином ви створите собі перешкоди ще до початку істинної практики Дхарми. Як сказано: «Ви можете розпатякувати на духовні теми високої реалізації з розумним обличчям, але якщо ви не підкорили демона егоїзму й насолоди, це все одно проявиться як у вашій поведінці, так і в снах». Важливо, щоб ви це зрозуміли.

Також сказано, що приймаючи підношення з зарплати опричників і чиновників, ви пожнете пагубні плоди. Якщо ви поміркуєте, звідки береться їхнє багатство й стан, то побачите, що ваша духовна практика навряд чи отримає від цього користь. Окрім цього сказано: «Чорні підношення відсікають життєву енергію подібно до лез. Одержимість їжею перекриває життєвий канал звільнення». Зрештою все це стане млиновим жорном, що тягне вас у глибини адів. Тож подумайте над цим уважно, просіть милостиню лише на прожиток і не лестіть іншим.

Будди минулого вчили:

| «Харчуйтеся помірно, збалансуйте тривалість сну і підтримуйте ясність усвідомлення»

Якщо ви будете переїдати, то ваші емоції збільшаться автоматично. Якщо ви будете недоїдати, то вирушите жебракувати по селах, стукаючи в свій барабан, бурмочучи ритуали й озираючись на перехожих у сподіванні на подаяння. Ви виправдовуватимете себе словами «якщо я не зроблю цього, мені не вистачить їжі...», і в результаті станете жадібнішими за безпритульного собаку. Тому будьте обережні з кількістю споживаної їжі. Алкоголь — це джерело всіх бід, тож не пийте більше чарки. Якщо не можете бути вегетаріанцями, то їжте небагато м’яса відповідно до практики прийняття їжі, описаної в моєму тексті «ЧОД ЮЛ ЛАМ КХЬЄР».

Щодо щоденної практики в ритриті, то важко встановити якийсь єдиний зразок, бо люди мають як вищі, так середні й менші здібності. Тим не менш, я наведу в приклад мій власний ритрит у Палг’ї Ріво, що тривав три роки й п’ять місяців.

Прокидався я задовго до світанку, встаючи дуже жваво й прочищаючи своє дихання дев’ятьма видихами, щоб роз’єднати чисті й нечисті частини прани. Завершивши попередні практики, я молився так щиро, що сльози текли з очей. Потім протягом однієї сесії, що тривала до середини ранку, я виконував практики з праною з особливого циклу «Дрол Тік Ньєн Г’ю». Спочатку мені довелося мужньо потерпіти біль, що з’являвся в результаті цих вправ з праною, але незабаром вузли (в каналах) розв’язалися самі собою, і прана увійшла в природне русло. Контролюючи 32 лівих і 32 правих канали, я міг відстежувати сезонні зміни в тривалості дня й ночі. Життєва прана об’єдналася з низхідними пранами, і мій живіт став чітко нагадувати великий круглий посуд типу друшляка. Це послужило основою, на якій виникли звичайні й особливі знаки шляху практики. Якщо ж ви утримуєте дихання лише на короткий проміжок часу й не маєте ясної візуалізації, то важливо не хвалитися своєю практикою.

Після світанку я випивав чай чи суп і робив вогняне підношення. Після цього я починав сесію рецитації (мантр) Наближення й Досягнення. Стадія розвитку передбачає, що суть божества — це свобода від чіплянь, його прояв — це світлоносна форма, а його енергія — ясна концентрація на випромінюванні й поверненні світла. Досконалість у стадіях розвитку й завершення досягається лише силою такого усвідомлення. Деякі нинішні практикуючі медитують надто розслаблено, без найменшого зусилля, подібно до старця, що бурмоче «ОМ МАНІ ПЕМЕ ХУНГ». Це неправильно.

Практикуючи таким чином, я завершував цю сесію після полудня. Потім я підносив водяні торма, каявся в порушеннях самаї, читав «Сампа Лхундрубма», «Цуктор Намг’ял», «Йеше Кучок» та інші, а також дхарані, мантри й молитви зі збірки щоденних практик. Після завершення сесії я швидко писав близько восьми сторінок тексту, якщо на те була потреба. Якщо мій розум не схиляв до цього, я практикував Тогал.

Під час обіду я обдував м’ясо безліччю особливих мантр і дхарані, розвивав співчуття й читав молитви. Я практикував йогу прийняття їжі, уявляючи свої скандхи й елементи у вигляді божеств і читав сутру для очищення прийнятих підношень. Після цього я робив двісті-триста простирань і читав молитви з сутр і тантр.

Потім я відразу ж сідав і старанно практикував медитацію й рецитацію мантр моїх Йідамів. Завдяки цьому я зміг реалізувати багато практик різних божеств. Ближче до вечора я робив ганапуджу, підносив торма Захисникам і завершував практику етапом розчинення (візуалізації), що належить до стадії завершення. Я щиро молився, щоб усвідомити ясне світло (у сні), а також читав молитву «Сампа Лхундрубма» («Спонтанне Виконання Бажань») як для себе, так і для всіх істот без упереджень. Слідом за цим я робив сесію практики з праною, після чого починав йогу сновидінь.

О котрій годині я б не прокидався, я не впадав у дрімоту, а односпрямовано зосереджував свою увагу, завдяки чому зміг досягти прогресу в практиці. Коротко кажучи, протягом цих трьох років я завжди їв однакову кількість їжі й укривався лише однією бавовняною накидкою. Через внутрішні двері не просочилося жодного слова, і навіть мої помічники в ритриті не переступали через поріг внутрішніх дверей. Завдяки своєму відреченню, відразі до самсари й чіткому розумінню непередбачуваності смерті я ніколи не дозволяв собі пліткувати й пустословити.

Ви ж, мої учні, лише вішаєте на двері затворницькі таблички, тоді як ваші думки блукають де завгодно. Коли зовні лунають звуки, ви перетворюєтеся на вартових і прислухаєтеся до кожного шелесту. Якщо ви зустрічаєте когось біля внутрішніх дверей, ви обговорюєте новини в Китаї, Тибеті, Монголії й де завгодно. Ваші шість почуттів блукають зовні, а ви втрачаєте весь ефект від свого ритриту. Ви йдете за зовнішніми об’єктами й сприйняттям, тоді як ваші досягнення зникають зовні, запрошуючи перешкоди всередину. Якщо ви підете на поводу в таких звичок, то час вашого затворництва спливе, а ваш розум залишиться без змін.

Ви не повинні покидати ритрит такими ж, якими були до нього, будьте рішучими в цьому. Що б ви не робили в затворництві — медитацію стадії розвитку чи завершення, читали молитви, щоденні практики, писали, хворіли, хворіли чи вмирали — ви повинні завжди підтримувати невимовну природу свого розуму, що лежить за межами концептуального мислення. Не перенапружуючись і не послаблюючись, не медитуючи й не відволікаючись, не виправляючи й не стверджуючи, не покращуючи й не погіршуючи, ви не повинні розлучатися з цим присутнім усвідомленням. Якщо ви розстанетеся з ним, то у вас почнуть з’являтися різні думки, що збільшують вашу самовдоволеність про «реалізацію». Ви будете думати: «Я знаю Дхарму й знайомий з багатьма Ламами...». Ви почнете обговорювати недоліки своїх друзів по Дхармі, накопичувати багатство, створювати неприємні ситуації, витрачаючи свій час на безліч речей, з яких не буде жодної правильної. Деякі безмозкі ідіоти будуть говорити: «Яка велика його заслуга й користь живим істотам!» Коли ж ви почнете поїдати борошно, призначене для підношення торма, це вірна ознака того, що ви вже одержимі демонами. Як сказав (Атіша): «Наміть свій розум на Дхарму. Наміть практику Дхарми на бідність. Наміть бідність аж до смерті. Наміть смерть у порожній печері».

Усі практикуючі зобов’язані шанувати ці «чотири наміти» великих майстрів Кадампи як коронну коштовність. Тоді ви будете невразливими для перешкод.

Окрім цього, якщо ви розповідатимете про свої переживання, реалізацію, сни, практичну інформацію й труднощі практики в затворництві, а також про недоліки практикуючих своєї лінії тим людям, хто не має тих же самаї, то ваші досягнення зникнуть, а недоліки навпаки виявляться. Тому будьте скромнішими, підтримуйте з усіма гармонійні стосунки, носіть обірваний одяг і не обтяжуйте себе мирськими амбіціями. Всередині у вас не повинно бути страху навіть перед Володарём смерті. Зовні ви повинні створювати приємне враження, будучи більш умиротвореними, ніж Цар Лебедів Юл Кхор Сунг.

Отже, практикуючі Дхарму повинні покладатися тільки на себе й не слухати нікого, крім істинних Вчителів. Як би щирі не були батьківські поради, навіть вони можуть виявитися невірними. Будьте як дикий звір, що вирвався з пастки. Коли ви робите ритрит, ніколи не порушуйте своїх обітниць, будьте як клин, міцно вбитий у землю. Якщо до вас дійдуть погані новини чи станеться неприємна ситуація, то не панікуйте, а будьте як безрозсудний божевільний. Коли перебуваєте серед безлічі людей, не втрачайте усвідомленості через звичайні речі, ви повинні тренуватися в безмежному чистому сприйнятті всіх обумовлених явищ. Коли робите практики з праною зі стадії завершення, ви не повинні втрачати зосередження подібно до людини, що вдягає нитку в голку. Навіть якщо до вас несподівано нагряне смерть, у вас не повинно бути туги й жалю як у орла, що ширяє в небі, і в вашому розумі не повинно залишитися нічого незавершеного. З цими сімома найважливішими принципами ви зможете досягти абсолютного досягнення Переможців минулого, а також здійсните мої побажання. Таким чином ваше життя набуде сенсу — увійшовши у врата вищого вчення, ви досягнете кінцевого плоду. А ЛА ЛА ХО!

Я, Дзокченпа Лонгчен Намкхай Налджор, написав цей сердечний наказ на основі свого досвіду для старанного практикуючого «Чод» Джалу Дордже, чия віра й відданість зробили його чудовим наступником Таємної Мантри. Я прошу вас усіх тримати цей текст поруч із місцем медитації.

Цей текст із зібрання творів Джигме Лінгпи був люб’язно наданий
ваджрним і ритритним майстром Джигме Рінпоче з монастиря Дзокчен
Святійшого Чатрала Рінпоче.