Дзогчен Орг’єн Самтен Чолінг Лорг’ю Шинту

Орджен Намдак Тонпа Дордже

Історія Монастирського Ордена Дзогчен.

Зміст

Заснування
Дзогчен Пема Рігдзін
Мінгюр Намкхай Дордже
Патрул Рінпоче
Тхубтен Чокі Дордже
Джам’янг Кх’єнце Вангпо
Традиції та практика
Цикли Терма Дзогчена
Лінії передачі в Дзогчені
Сучасний стан

Цикли Терма Дзогчена

Список ліній традиції, які передаються в ордені Дзогчен. Монастир Дзогчен відомий насамперед збереженням ліній Кама та Лонгчен Ньїнгтік, але також інтегрує численні терма, включаючи відкриття Джігме Лінгпи, Джам’янга Кх’єнце Вангпо та інших тертонів Ньїнгма. Основні цикли включають Лонгчен Ньїнгтік як центральний, з практиками Трекчо та Тогал, а також терма Ратна Лінгпи для Ваджракілаї та інші.

Традиції та практика

Монастир Дзогчен, офіційно відомий як Дзогчен Орг’єн Самтен Чолінг (Тиб. རྫོགས་ཆེན་ཨོ་རྒྱན་བསམ་གཏན་ཆོས་གླིང་, Вайлі: rdzogs chen o rgyan bsam gtan chos gling), був заснований у 1685 році Дзогчен Пема Рігдзіном (1625–1697) у долині Рудам Дзогчен у регіоні Кхам, Східний Тибет, поблизу сучасного міста Деге. Заснування відбулося за наказом П’ятого Далай Лами Нгаванг Лобсанг Г’яцо для поширення вчень Будди в регіонах До та Кхам. Головним спонсором став Санг’є Тенпа, третій абат королівського монастиря Лхундрубтенг у Деге. Назва «Дзогчен» походить від долини, яка вважається священним місцем, благословенним Падмасамбхавою та Шрі Сінгхою. Монастир швидко став одним із шести головних центрів Ньїнгма, відомим своєю шедрою Шрі Сінгха — однією з найпрестижніших академій Ньїнгма, названа на честь великого майстра Шрі Сінгхи. До 1959 року в Дзогчені проживало понад 500 монахів, з більш ніж 200 дочірніми монастирями, що робило його одним із найбільших осередків Дзогчена та академічної традиції.

Долина Рудам вважалася ідеальною для практики через природні знаки, священні печери та джерела, пов’язані з Падмасамбхавою. Монастир поєднував монашеську дисципліну з йогінськими ретритами, ставши унікальним центром інтелектуального вивчення та медитації Дзогчена.

Засновник монастиря, Перший Дзогчен Понлоп Пема Рігдзін (1625–1697), був видатним майстром і тертоном, визнаним як втілення Вімаламітри або принца Муроба з Туні. Він отримав повні передачі Кама від багатьох учителів, включаючи П’ятого Далай Ламу, Рігдзіна Дудула Дордже та Таші Топг’яла. Пема Рігдзін заклав основу для шедри Шрі Сінгха та ретритних центрів, з акцентом на Меннагде Дзогчена. Його головними практиками були Гухьягарбха-тантра, Ваджракілая та лінії Семде, Лонгде, Меннагде Кама. Він також інтегрував терма Ратна Лінгпи та інших, зробивши Дзогчен центром збереження стародавніх вчень Ньїнгма.

Четвертий Дзогчен Понлоп Мінгюр Намкхай Дордже (1793–1870) відіграв ключову роль у інтеграції Лонгчен Ньїнгтік у традицію монастиря. Як учень Джігме Г’ялве Нюгу та Першого Додрубчена Джігме Трінле Озера, він отримав повну передачу Лонгчен Ньїнгтік від Джігме Лінгпи через його лінію. Мінгюр Намкхай Дордже розвинув шедру Шрі Сінгха, запросивши видатних кхенпо, і зробив Лонгчен Ньїнгтік центральним циклом для ретритів Трекчо та Тогал. Його діяльність зміцнила зв’язки Дзогчена з Додрубченом та іншими центрами, сприяючи руху Ріме.

Патрул Рінпоче (1808–1887), хоча не був офіційним тримачем трону, провів багато років у Дзогчені, викладаючи в шедрі Шрі Сінгха та поблизу в ретритних печерах. Відомий як мандрівний йогін, він написав свій шедевр «Слова мого досконалого вчителя» саме в Дзогчені. Патрул передав Лонгчен Ньїнгтік тисячам учнів, включаючи Лунгток Тенпе Ньїму та Онпо Тензіна Норбу. Його простий, але глибокий стиль викладання зробив Дзогчен осередком практиків Дзогчена, де акцент робився на бодхічітті та безпосередньому впізнанні природи ума.

П’ятий Дзогчен Понлоп Тхубтен Чокі Дордже (1872–1935), також відомий як Намчак Лобзанг, був одним із найвидатніших вчених Ньїнгма XX століття. Він розширив шедру Шрі Сінгха, організувавши систематичне вивчення текстів Міпама Рінпоче та Лонгчена Рабджама. Тхубтен Чокі Дордже передав Лонгчен Ньїнгтік, Ньїнгтік Ябші та терма Ратна Лінгпи. Його учні, включаючи Кхенпо Шенга, зміцнили академічну традицію, зробивши Дзогчен провідним центром філософії та дебатов Ньїнгма.

Джам’янг Кх’єнце Вангпо (1820–1892), хоча не був тримачем лінії Дзогчена, мав тісні зв’язки з монастирем через рух Ріме. Він передав у Шрі Сінгха численні вчення, включаючи Чецун Ньїнгтік та коментарі до Лонгчен Ньїнгтік. Кх’єнце відвідував Дзогчен, співпрацюючи з Мінгюром Намкхаєм Дордже, і сприяв інтеграції терма з Кама, зміцнюючи зв’язки з Пал’юлом, Шеченом та Катхоком.

Дзогчен відомий своєю потужною академічною традицією в шедрі Шрі Сінгха та акцентом на практиках Дзогчена. Основні практики включають:

Махайога: Гухьягарбха-тантра, Ваджракілая (з терма Ратна Лінгпи та Пема Лінгпи), Янгдак Херука, Шітро мирних і гнівних божеств.
Ануйога: «Гонгпа Дюпей До» та пов’язані сутри.
Атійога: Дзогчен Семде, Лонгде, Меннагде, з центральним циклом Лонгчен Ньїнгтік (Трекчо, Тогал, Рушен). Особливий акцент на Ньїнгтік Ябші та лініях Кама.

Захисниками є Екджаті (головна), Рахула, Дордже Легпа та Махакала. Монастир поєднує віная монахів з ретритами йогінів, дозволяючи мирянам брати участь у трирічних ретритах. Шедра Шрі Сінгха — одна з найсильніших у Ньїнгма, з фокусом на «Тринадцять великих текстів», коментарях Міпама та Лонгчена Рабджама. Дзогчен також славиться ритуальними танцями Чам, тханками та збереженням колекції Ньїнгма Кама.

Дзогчен переважно зберігає лінії Кама, але інтегрував ключові терма Ньїнгма. Від часів Пема Рігдзіна монастир став осередком Лонгчен Ньїнгтік, отриманого через Додрубчена. Пізніше додалися Чецун Ньїнгтік та інші. Основні цикли:

Лонгчен Ньїнгтік: Відкритий Джігме Лінгпою, з практиками трьох коренів, Трекчо, Тогал; центральний для ретритів.
Чецун Ньїнгтік: Терма Джам’янга Кх’єнце Вангпо, інтегроване через Ріме.
Ньїнгтік Ябші: Збірка Вімаламітри, Лонгчена Рабджама, Джігме Лінгпи.
Терма Ратна Лінгпи: Ваджракілая та Шітро, ключові для Махайоги.
Кхандро Ньїнгтік: Від Рігдзіна Годемчена, через Ріме.
Намчо Шітро: Терма Мінгюра Дордже, практики мирних і гнівних божеств.

Лінія Кама: Гухьягарбха-тантра, Ваджракілая, Янгдак Херука, «Гонгпа Дюпей До».
Лонгчен Ньїнгтік: Через Джігме Лінгпу, Додрубчена та Понлопів.
Чецун Ньїнгтік: Терма Джам’янга Кх’єнце Вангпо.
Інші терма: Ратна Лінгпи, Пема Лінгпи, Дуджом Лінгпа (частково).
Лінія Меннагде: Прямі настанови від Пема Рігдзіна.

Лінія тримачів Дзогчен Понлоп передається через реінкарнації, починаючи з Пема Рігдзіна. Нинішній — Сьомий Дзогчен Рінпоче Джігме Лосел Вангпо, який керує монастирем у вигнанні. Існує також лінія Дзогчен Друбванг, з Сьомим Тензіном Лунгтоком Ньїмою в Тибеті.

До 1959 року Дзогчен у Тибеті був процвітаючим з понад 500 монахами та 200 дочірніми центрами, але під час китайського вторгнення та Культурної революції був повністю зруйнований. У Тибеті монастир частково відновлений з 1980-х, з близько 300 монахами, але обмежений політичними обставинами. У 1985 році Сьомий Дзогчен Понлоп Рінпоче Джігме Лосел Вангпо заснував Дзогчен Монастир у Дхонделінгу, Карнатака, Індія, з шедрою Шрі Сінгха, бібліотекою та ретритним центром. Тут навчається понад 300 монахів, включаючи міжнародних студентів, зберігаючи повну передачу Ньїнгма Кама та Лонгчен Ньїнгтік. Монастир підтримує проекти збереження текстів, трирічні ретрити та поширення Дзогчена на Заході через вчителів на кшталт Дзогчен Рінпоче та Кхенпо.

Дзогчен залишається одним із ключових монастирів Ньїнгма, відомим академічною глибиною шедри Шрі Сінгха та практикою Дзогчена. Порівняно з Шеченом чи Катхоком, Дзогчен має сильніший акцент на Меннагде та Лонгчен Ньїнгтік, роблячи його провідним центром Великої Досконалості у вигнанні та Тибеті.