དྲི་མེད་བཤེས་གཉེན།
Томі Самбхота
Тхомі Самбхота (619—?) — великий тибетський вчений, автор сучасної граматики, чиї трактати є в Тенжурі. Був посланий в Індію Сонгстеном Гампо (601–683,614-648) вивчати буддизм, санскрит і мистецтво письма в Наланда Махавіраху. Автор першого тибетського перекладу стотисячної Праджняпараміти.
འཇམ་མགོན་ཀོང་སྤྲུལ་བློ་གྲོས་མཐའ་ཡས།
Манджушрімітра
Манджушрімітра Джампал Шен'єн (740), учень Гараба Дордже, індійський буддійський вчитель Шрі Сімхи. Він розділив Дзогчен на Семде, Лонгде і Менгагде.
ཞི་བ་འཚོ།
Шантракшита
Шантракшита Жіба Цо (725–788) — великий індійський майстер, настоятель університету Наланди, запрошений Трісонгом Деценом відкрив Сам'є монастир і посвятив перших 7 тибетських монахів: Ба Трізік, Ба Салнанг, Ба Трішер, Вайрочану, Ма Рінчен Чока, Г'ялву Чок'янга, Кон Нагендраракшита.
དྲི་མེད་བཤེས་གཉེན།
Вайрочана
Перекладач регент Трісонга Децена Вайрочана Нампар Нангдзе (755) — один з семи монахів Шантракшити, що вчився в Шрі Сімхи. Вчитель Няк Джнянакумари і Юдри Нінгпо.
དྲི་མེད་བཤེས་གཉེན།
Падмасамбхава
Падмасамбхава Пема Джуне (8 ст.) — великий індійський тантричний майстер, Санг'є Ніпа, засновний тибетського буддизму, який прибув в Тибет на запрошення Трісонга Децена і заснував традицію тибетських перекладів індійських текстів.
ཀློང་ཆེན་འོད་གསལ།
Джнянакумара
Няк Джнянакумара (8 ст) поєднав в одній чотири великі ріки передач від Падмасамбхави, Вімаламітри, Вайрочани і Юдри Ньїнґпо: текстова екзегеза; лінія слухання; благословення та посилення; та практичні техніки. Він вважається одним із трьох засновників Ньїнгма Кама, разом з Нубчен Санг'є Єше та Зурчен Шак'я Джуне.
ཞི་བ་འཚོ།
Нуб Санже Єше
Нубчен Санг'є Йеше (832—942) приніс Ануйогу в Тибет та дав обширні коментарі на медитацію Йогачари, Махайоги, Ануйоги і традиції Чань.
དྲི་མེད་བཤེས་གཉེན།
Вімаламітра
Вімаламітра Дріме Шен'єн (8 ст.) — Дріме Шен'єн – Дзокчен майстер, учень Джнянясутри, ініціатор терма Віма Нінгтік через Таші Дордже. Залишив обширні коментарі на тантри і Дзокчен. Йому приписують авторство 13 тантр Семде.
རོང་ཟོམ་ཆོས་ཀྱི་བཟང་པོ།
Махапандіта
Ронгзом Махапандіта Чокі Вангпо (11-12 ст.), автор Вступу до шляху Великої колісниці, де він вперше систематично обгрунтовує автентичність Дзокчен з точки зору Сутри, Тантри і філософії, що вплинуло на синтез текстів в школі Ньїнгма.
རྫ་དཔལ་སྤྲུལ་རིན་པོ་ཆེ།
Дза Патрул Вангпо
Дза Палтрул Джигме Чокі Вангпо (1808—1887) був мандрівним йогіном. Його праці, зібрані у 8 томах, прояснили найважливіші положення Остаточної Довершеності і стали основою філософської освіти в Нінгмі.
ཀློང་ཆེན་པ།
Лонгчен Рабджампа
Всевідаючий Лонгчен Рабджам Дріме Озер (1308-1364) в 26 томах своїх праць, включно з Семи Скарбницями, Трьома Трилогіями та Тетралогією Сутності Серця, вперше систематизував вчення Величної Довершеності.
མི་ཕམ་རིན་པོ་ཆེ།
Жу Міпам Г'яцо
Джамгон Жу Міпам Джам'янг Намг'ял Г'яцо Рінпоче, або Міпам Великий (1846—1912) — тибетский буддійський монах и вчитель. Міпам шанувався на Тибеті як Манджушрі, Джамгон. Міпам Г'ямцо — означає «Незкоренний Океан».